Димна суміш „В країні ілюзій”

Цей альбомчик потрапив до мене випадково. Просто читав десь в інтернеті про ен-ного талановитого українського рок-виконавця, все таке. Скачав з і-нету відповідний трек. „В країні ілюзій”.”У!”, - думаю, - „намальна!” скачав весь альбом.
Кароче, враження такі Їх хіт ось цей („В країні ілюзій”) як мені здалося написаний спеціально для радіо, і дуже різниться від всього іншого альбому. Однак сам альбом просто ульотний. Звісно, нічого особливо нового хлопці не придумали. Відчуваються інколи мотиви та інтонації старої доброї Нірвани (ну якщо по модному казать - елементи гранжу). Якась із пісень дуже нагадала те, що робить Мьюз, або Радіохед. А інколи навіть самої (йопт!) Металіки. Але блін, то все херня. Бо альбом я слухав більше, ніж один раз і навіть про нього пишу. Окрім того, і Нірвана з Металікою – не останні групи.

Шукати щось супер-пупер глибинне в такій музиці якось не дуже хочеться. Набільший позитив цього музону – він не нудний. Навіть всякі „мєдлякі” в ДС не занудні, а дуже живі. Дуже класно записані барабани, мені чомусь вони нагадують барабани в альбомах Лед-Зеппелін (якщо не в падло - порівняйте!). Враження таке, що мікрофон поставили не біля ударника, а в сусідній кімнаті. І тому звучання дуже динамічне і ЖивЕ (це піар на рівному місці, угу). Звісно, гітарки теж дуже ритмічно прописані. Все це (чіткі гітарки, ударні) створює гарний драйв. Вау, карочі.
Ще мене проперли індійські мотиви. Дуже органічно.

Резюме: намальний музон щоби слухати в плеєрі і бухать. Таке собі зачотне валєво, не важке і не нудне. Якщо зустріну когось з музик ДС в метро – потисну лапу і скажу: „Круто, чувак, ульот!”