Steve Vai: Natural Born Boy, або як я слухаю музику

Пісня Natural Born Boy входить до альбому Flex-Able Leftovers Стіва Вая. Насправді, можливо, цілком звичайна пісня, інструментальний рок у виконанні одного з найповажніших гітарних віртуозів сучасності. Цілком можливо, що вам, шановні читачі нашого заангажованого ЗМІ про мистецтво, може здатись, що то безсенсовний пильож. Послухайте, цілком імовірно, що вам не сподобається. Але, на редакційний мозок цей трек вплинув дуже сильно. Вечорами після плануваня чергового випуску журналу „ЖивиЙ” вся редакція залишається на роботі та слухає цей трек. І головний редактор, і кореспонденти, і дизайнери, всі не можуть відірвати вух від нього. Чому?
Багато разів ми задавалися цим питанням, розмірковуали? Чому? Чому подобається саме ця музика, а ніби аналогічна – зовсім не подобається. Зокрема ми прийшли до розуміня того, що ми (редакція) часто не вміємо слухати музику. Як взагалі її треба слухати? Для початку треба відмовитися від фонового прослуховування. Робити щось, а на задньому плані щось грає. так ви від музики нічого не отримаєте. Музику треба слухати уважно. спеціально слухати, як книжку читати.


Як МИ (редакція заангажованого ЗМІ) сприймаємо музику? Звісно, це відбувається на декількох рівнях спрйняття-слухання.

Перший рівень – просто слухання. Це наївне споживання на рівні „подобається-не-подобається”. Слухаєте трек, якщо вас пре – він вам подобається. Якщо ні – зазвичай просто пропускаєте його.

Другий рівень – слухання партій окремих інструментів. Вслуховуйтесь в музику. Визначайте, скільки там грає інструментів. Наприклад в треку Natural Born Boy яскраво чутні: гітара (вона тут домінує), ударна установка, бас-гітара. Може ви ще щось почуєте. Спробуйте послухати окремо бас. Потім окремо ударну установку. При цьому спробуйте уявити, як вона грає (як правило це не складно). Уявіть, що це ви граєте на барабанах. На басу. На гітарі. Спробуйте уявити як це відбувається. Звісно, не треба уявляти, як ви з довгим хаєром в обтягуючих шкіряних штаняк стрибаєте по сцені – НІ. Треба уявити, як грати (виконувати на музичному інструменті) цю мелодію, цей ритм. Після цього, можна спробувати почути зв’язки між окремими інструментами. Гітара-бас, ударні-бас. Як правило професійні музиканти-фірмачі роблять ритм-секцію дуже майстерно. Якщо ви пропускаєте її повз вуха ви втрачаєате половину треку.

Третій рівень – емоційний. Треба виділити декілька „кіл” сприйняття. Внутрішнє коло (ніби всередині вас), найближче коло (ніби об'єкт спостереження у вас на кінчику носу або пальця), середнє коло (умовно, об'єкт спостереження на носі або на волоссі співромовника, на тумбочці біля вас), і, нарешті, дальнє коло (об'єкт на дереві, що ви бачите за вікном, знаходиться десь на видноколі, він - це щось далеке). Ок, є 4 кола.

Тепер пробуємо уявити наступне. Музика звучить у першому колі (внутрішньому). Потрібно зосередитися лише на внутрішньому колі. Наприклад, уявити, що ваше тіло – це кімната. В цій кімнаті звучить музика яку ви слухаєте. Звук вас переповнює, вібрує та заставляє вас рухатися. Сподіваюсь, ви так зможете.

Тепер вмикаємо друге коло. Подивіться на свій ніготь. Уявіть, що пісня чи концерт ніби вміщується на ньому. При цьому потрібно зосередити всю увагу на цьому колі (на нігті). Потім, уявіть (якщо ви наприклад ви сидите на концерті), що музика грає в голові вашого сусіда попереду. Ось вона за метр від вас. Якщо ви в плеєрі - уявіть, що вона грає біля шухляди вашого столу.

Ну і нарешті, уявіть, що музика в четвертому колі. Все навколо вас є музика. Музика в деревах, в хмарах, в будинках навколо. Здоровезні колонки, музичні інструменти виповзають звідусіль. Ви – маленька фігурка, яку ця музика може збити з ніг. Дуже класно це уявити, коли крокуєте з плеєром по вулиці.

Треба постійно ритмічно переключати свою увагу на кожне з цих кіл, наприклад через 5-10 кроків на кожне з них. Звісно, ви можете придумати свої індивідуальні рівні. А наші не брати до уваги. Головне, щоб їх було багато. Наприклад, часто в різних там філармоніях чуваки (закриваючи очі) намагаються уявляти „кратинку”. Це такий собі загальноприйнятий майже спосіб слухання і "насолоди" "серйозною" музикою. Картинка має виникати як асоціація від музики. Але часто картинка просто не уявляється - що тоді робити? Як слухати музику тоді? Маючи декілька способів слухання можно (просто перемикаючи „тумблер сприйняття”) отримувати значно більше, ніж просто „подобається-не-подобається”.

Ну і останнє! не забувайте, що у музики є післясмак. Вам дуже сподобався якись трек - зупиніть наступний, і ще трошки повідчувайте цей :) це піднімає настрій.