понеділок, 28 липня 2008 р.

Алкоголізм


Продовжуючи тему творчості Євгена Бензопила, редакція вирішила опублікувати ще один вірш цього афтора. Насолоджуйтесь.

Алкоголізм, я тебе знаю тихим царством, ширяючим над водами божественних островів.
Сьогодні ти наздоганяєш мене і відбиваєшся в серці.

Поки густішає туман, зовсім не біда напитися під якимось кошлатим деревом, а потім озирнутися елегантно за молодичкою, скуйовдженою під дощем.

Зникну десь у сховах, пожду на Соломію, вона так само десь завмерла, чекаючи поки одчиняться двері, і хтось ввійде скинувши капелюха. Срана мрійниця.

Я вирішив випити стільки щоб з порожніх пляшок можна було викласти коло. Потім я попісяю в оте коло і буде сонце, велике як цицька офіціантки, навіть більше.

А потім я піду на роботу, друзі, і мені потрібен буде час щоб призвичаїтися до нової ролі.
Звичайні грішники назвуть це похміллям.

3 коментарі:

Анонім сказав...

Я алкоголег, і мені похуй!!!!!!!!!

Unknown сказав...

алкагалізм нє шутка - пращай мішутка

zhyvyj сказав...

Акей я передам афтару. Хоча він нещодавно кинув пить, ага.