Грицько Чубай: Скоромовка не для вовка

Одразу відповім на запитання: скоромовка справді не для вовка, а для Івася. От так от. Тепер про книжку. Звісно зацікавився я нею виключно через те, що написав її мій улюблений поет Григорій Чубай. Звісно колись із задоволенням гортав дитячі книжки Абабигаламаги, (чи як її там ... абаби-галамаби, ... ну ви зрозуміли), але там мене цікавили більше картинки. В цьому альбомчику мені подобається все: і ілюстрації, і поезія також. Я навіть відчув себе дитинкою. Є в книжці трошки і "дитячих" версій "дорослих" віршів. Припустимо ось цей:

Коли стає зовсім-зовсім темно,
То й річка зупиняється –

Адже не знає вода,
Куди їй текти у темряві...

Але тут окунь швиденько бере
шматочок місяця до рота
та й пливе попереду води –
дорогу річці освітлює...

а „дорослий” вірш Чубая звучить так (точніше це пісня сина Грицька Тараса Чубая):

Ти не маєш довкола свічадонька жодного, де б не мала себе чужої.
Пошукай собі інших плес, щоб надивитись на себе.
Лиши для мене в магнітофоні пісеньку про своє залишання.
Свій біг зачавши жартома втечи таки насправді.

Піщаним берегом побіжи опівночі,
Нехай аж до ранку тутешня вода доганяє Тебе руслом,
Нехай біжить попереду сріблястий окунь
І шматочком місяця дорогу воді освітлює,
Дорогу воді освітлює.

Тобі услід не дивитимусь, лише листопадово очі заплющу.
Я цього не побачу, як листочки слідів опадуть із гіляччя стежок.
Сяде навпроти зозуля німа, в неї від літа іній на дзьобі.
Дам їй погортати торішній гербарій, що його назбирали вітер і Ти.

А потім у „Скоромовках не для вовка” читаю

Вранці стежка поміж снігів чорніє –
Ну, зовсім як безлисте дерево.

Але пройдуть Оленка з Васильком
До школи –
І виростають на дереві-стежці
Листочки слідів

Не відчуваєте схожості символікі, образів, і взагалі?

Але мені особисто сподобався найбільше вірш про Хмарку:

Хмарка йшла на іменини
До сестрички, до хмарини.

В подарунок дощ несла,
Й ненароком розлила.

Це геніально, як на мене.