Євген Бензопил: Алкоголізм

Зовсім забув сказати! Євген Бензопил - геніяльний!
Редакція хуйзнаскільки розглядала його стіха, який він надав для публікації. Почухалася та опублікувала.


Алкоголізм

Присвячую друзям яким пропоную кинути пити
Спершу безладним був світ. Все в одній купі лежало. Аж раптом побачив я склянку й горілкою гланди змочив. Й світ зазвучав як молитва.
Лиш дурень в алкоголізмові бачить слабкості знак. Я ж бо випивши спираюсь на крила.
Що то за строгість така не пити аби дещицю себе уберегти? Утричі щасливішим чуюся за кухлем пінним ніж за книгою мудрості. Утричі красивіший коли сп’яну краю сльозу.
О алкоголізме, велителю мій, духу мого поводир, побач мене серед своїх і захисти від трагедій тверезих. Не зрадь свого вірного пса, подавай випити щовечора й зранку.
Без тебе і друзі не друзі, а усі жінки як повії. Випнуті делікатні груди, піхва як вістря спису. Хіба уздрів би без тебе я красу оцю, хіба порівняв би її дупку з Великим Римом?
Ніч була. Здійснилось усе що задумано вранці: напившись ми йдемо на здобич кралям і нашим ралом оремо їхні поля. Так слава ж тобі алкоглізме від статей обох що щасливі ніжаться в ліжку.
Без тебе ми пшик. Ти як Чіп і Дейл. Не до розпусти ти хилиш нас а душі від огуди рятуєш. Вічно тобі бути з нами й нікому нас не підняти на глум.
Алкоголізме мій ти виповнив сутність і я йду до тебе нагим.

йопта! а раніше він писав про алькоголізм усього лише так